Віктор Бедь,
доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор, академік,
Науково-дослідний інститут стратегічних і політико-правових досліджень Карпатського університету імені Августина Волошина
Останні події засвідчують докорінну зміну геополітичного балансу у російсько-українській війні: Корейська Народно-Демократична Республіка, маючи статус ядерної держави, відкрито виступила на боці Російської Федерації у збройному конфлікті проти України. Це вже не лише питання моральної чи політичної підтримки — йдеться про безпосередню військову співучасть.
Факти, зафіксовані у відкритих джерелах та на рівні заяв офіційних представників РФ, підтверджують постачання боєприпасів, артилерійських снарядів, систем озброєння, залучення північнокорейських інструкторів та військовослужбовців. Йдеться про фактичне втручання іноземної держави у воєнний конфлікт на боці держави-агресора, що суперечить Статуту ООН.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 (1974), участь іноземної держави у збройному конфлікті на боці агресора, включно з наданням озброєння, військових радників або підрозділів, може вважатися актами агресії. Якщо підтверджується факт присутності військовослужбовців КНДР, що беруть участь у бойових діях або обслуговують техніку на території Росії, це відкриває можливість розгляду справи в рамках Міжнародного кримінального суду або створення спеціального трибуналу.
Такі дії не лише порушують міжнародне гуманітарне право, а й підривають засади глобального безпекового порядку, створюючи небезпечний прецедент співпраці між тоталітарними ядерними державами у війнах проти суверенних націй.
Зростаюче зближення Москви, Тегерана і Пхеньяна формує умовну “вісь авторитаризму”, яка перетворює локальний збройний конфлікт на глобальне зіткнення цивілізаційних моделей — свободи і тиранії. Така коаліція спрямована не лише проти України, а проти міжнародного ладу, заснованого на правилах, праві, демократії та повазі до суверенітету.
Відсутність чіткої і негайної реакції Ради Безпеки ООН, стриманість провідних міжнародних гравців та уникнення прямих заяв щодо статусу КНДР як сторони-агресора — викликають занепокоєння. Мовчання у таких обставинах є політичною співучастю. Якщо міжнародне співтовариство не вдасться до рішучих дій, це лише заохотить подальшу ескалацію.
Світ опинився на роздоріжжі: або міжнародне право знову доведе свою ефективність у стримуванні збройної агресії, або ми станемо свідками остаточного занепаду пост-Ялтинської системи безпеки. Україна сьогодні — це форпост демократії, що протистоїть не лише Росії, а цілому блоку тоталітарних держав, які об’єдналися у війні проти свободи.
У цьому протистоянні правда, гідність і міжнародне право — на боці України. Саме це дає підстави для віри у нашу перемогу, яка стане не лише національним, але й цивілізаційним тріумфом.
© Ужгородський Гуманітарно-економічний коледж. 2024