Дорогі співвітчизники, українці! Наші героїчні воїни-захисники!

Минає ще один рік — одинадцятий рік російсько-української війни, рік випробувань, болю й втрат і водночас рік національної та духовної гідності, стійкості й внутрішнього політичного дорослішання українського суспільства.

2025-й не був легким.

Він знову поставив нас перед правдою війни — жорстокої й несправедливої, нав’язаної Україні безбожним російським агресором — імперським злом.

Він нагадав, що непокаране зло й тоталітаризм, так само як і свобода, не зникають і не з’являються самі по собі, а правда й істина не захищаються без нашої відповідальності та активної участі.

Сьогодні, у час смертельно небезпечної російсько-української війни, Україна тримається не деклараціями і не красивими словами, а ціною героїзму й життів українських воїнів-захисників.

Вона стоїть на їхній мужності — на мужності тих, хто щодня перебуває між життям і смертю, між світлом і темрявою, між майбутнім і небуттям.

Вона стоїть на тих, хто в окопах і на передовій, у шпиталях і волонтерських штабах, а також у тихих молитвах матерів.

Низький уклін кожному Захиснику і Захисниці України.

Вічна пам’ять і шана полеглим Героям.

Полеглі — не жертви, а воїни-переможці, які ціною власного життя зупинили агресора й наблизили день неминучої Перемоги, що обов’язково прийде на нашу святу українську землю.

Вони — національні Герої.

Вони — совість і честь української нації.

Цей рік також ясно показав:

• найбільша небезпека для держави — не лише зовнішній ворог, а звикання до неправди, імітації рішень, моральної безвідповідальності та втрата чутливості до зла;
• гарантією збереження незалежності України є національна й духовна єдність української нації, за умови якої ворог стає безсилим.

Бо там, де правда підмінюється вигодою, совість — мовчанням, а народ дозволяє себе розділити, держава слабне зсередини.

Тож будьмо й надалі єдиними — національно і духовно — у збереженні та утвердженні української державності та в спільній боротьбі з безбожними московськими окупантами-рашистами.

Також 2025-й підтвердив і наступне:

• український народ не зламаний.

Він навчився розрізняти істину і фальш, служіння і кар’єризм, віру і її імітацію.

Він платить високу ціну, але не зрікається самого себе, свого права на життя і свободу.

Ми вступаємо у 2026 рік не з наївними очікуваннями чи страхом, а з непохитною надією і вірою.

Надією, що народжується не з тривоги, а з національної гідності й усвідомленої відповідальності.

Вірою, яка не зводиться до ритуалу, а є джерелом сили духу, величі серця, внутрішньої свободи й безсмертя душі.

З оптимізмом, який ґрунтується не на обіцянках, а на правді й істині, боротьбі й незламності, праці, єдності та героїзмі.

Нехай 2026 рік стане роком:

• зміцнення національної й духовної єдності української нації;
• перемоги українського народу та Збройним Силам України над безбожними московськими окупантами-рашистами;
• подальшого утвердження й розвитку української державності;
• об’єднання українських родин і їхнього щасливого життя в любові та злагоді;
• духовного й морального очищення;
• відновлення довіри до правди й істини та утвердження верховенства права;
• перемоги життя над злом і смертю.

Нехай Господь Бог береже Україну.

Нехай захищає наших українських воїнів-захисників.

Нехай дає мудрість тим, хто ухвалює рішення й здійснює делеговану владу, і силу тим, хто несе тягар відповідальності.

І нехай у новому році правда й істина знову стануть мірилом людської гідності й життя, совість — орієнтиром, а Україна — домом вільних, гідних, заможних, щасливих і сильних людей.

З Новим 2026 роком!

З вірою. З надією. З відповідальністю за майбутнє.

З повагою і любов’ю

✠ Віктор Бедь,
єпископ Мукачівський і Карпатський
Православної Церкви України,
президент Карпатського університету імені Августина Волошина
та Ужгородської української богословської академії,
голова Всеукраїнського товариства
борців за незалежність України

м. Ужгород,
31.12.2025 р.