✠ Віктор Бедь,
єпископ Мукачівський і Карпатський,
керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією
Православної Церкви України,
військовий капелан,
майор Збройних Сил України у відставці,
ветеран російсько-української війни
м. Ужгород,
6 грудня 2025 р.
Возлюблені у Господі брати й сестри, співвітчизники українці!
Дорогі наші славні і героїчні українські воїни-захисники, побратими!
Сьогодні, 6 грудня 2025 року, у величний День Збройних Сил України, ми з благоговінням і вдячністю підносимо молитви за тих, хто стоїть на передовій правди й світла, захищаючи наш український народ у роки страшного випробування — російсько-української війни 2014–2025 рр.
Цей день — не просто дата календаря. Це день честі, пам’яті, героїзму та священного служіння. День, коли Україна звертає серце до своїх славних і героїчних воїнів-захисників, що стоять у проломі за життя української нації, за свободу кожної української родини, за майбутнє рідної Української Землі, Держави і Церкви.
Тож, з вдячністю та шаною, поряд із живими героями, згадуємо й всіх, хто віддав своє життя за Батьківщину.
У їхній жертві — нетлінний образ любові, бо «немає більшої любові над ту, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13). Ці слова сьогодні промовляють до нас із силою вічності. Саме такою любов’ю — жертовною, мужньою, світлою — живе Українське військо.
У темряві війни українські воїни-захисники залишаються світлом. У пеклі обстрілів вони залишаються людьми честі. У нелюдській жорстокості рашизму вони залишаються носіями любові — до Бога, до України, до свого українського народу.
Подвиг українського воїна — безсмертний.
Він стає частиною тієї священної традиції, що починається з козацьких полків, із військ Української Народоної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки та січовиків Карпатської України, з повстанських лав героїв Української Повстанської Армії, і продовжується нині — у Збройних Силах України. Подвиг, народжений вірою, освячений любов’ю, зміцнений надією, веде нас до перемоги над безбожним російським агресором, над темрявою зла та руйнування.
Слово духовної підтримки і надії
У ці драматичні роки російсько-української війни народ України показав світові незламність, яка походить не від земної сили, а від глибини духу.
Наші українські воїни-захисники — це люди, в чиєму серці живе те, що не може здолати жодна імперія: віра, що Господь Бог є справедливий; надія, що світло перемагає темряву; любов, що сильніша за смерть.
Усі ми — народ, держава, Церква — стоїмо поруч із нашим славним і героїчним Українським військом.
Молимося за них, благословляємо їх, підтримуємо їх, довіряємо їм та сподіваємося на них.
Бо у їхніх руках — захист нашої свободи. У їхній мужності — життя України. У їхньому подвигу — майбутнє наших дітей, внуків та правників.
Псалмове благословення українському війську
«Господь — моя твердиня і моя сила,
Захисник мій та визволитель мій.
Він навчає руки мої до бою,
і рамена мої — до ратної звитяги»
(Пс. 17:2, 35).
«Не убоюся, бо Ти зі мною, Господи.
Твоє жезло і Твій посох — вони мене втішають.
Ти передо мною накриваєш трапезу супроти ворогів моїх,
і чашу мою наповнюєш аж до краю»
(Пс. 22:4–5).
«Нехай воскресне Бог,
і розбіжаться вороги Його,
і хай біжать від лиця Його ті, що ненавидять Його!
А праведники нехай зрадіють,
і нехай веселяться перед обличчям Божим!»
(Пс. 67:2–4).
«Господь дасть силу народові Своєму,
Господь поблагословить народ Свій миром»
(Пс. 28:11).
Цими словами Святого Писання, силою Божої істини, –
Архипастирське благословення
З вірою, надією та любов’ю, з вдячністю до кожного українського воїна і з незламною впевненістю у перемозі над безбожним московським рашистським злом підношу сьогодні молитву за Українське славне і героїчне військо, за перемогу України, за мир у нашому домі.
Слава Україні! Слава Героям! Слава Збройним Силам України!
Слава Предвічному і Вічному Богу нашому!
© Ужгородський Гуманітарно-економічний коледж. 2024