✠ Віктор БЕДЬ
єпископ Мукачівський і Карпатський,
керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією
Православної Церкви України

м. Ужгород,
31 жовтня 2025 р.

Возлюблені Возлюблені у Господі брати і сестри, співвітчизники українці!

Дорогі героїчні українські воїни, оборонці нашої святої української землі!

Сьогодні Свята Православна Церква України з молитвою, вдячністю та благоговінням серця вшановує пам’ять святого праведного Петра Калнишевського

(20 червня 1690 або липень 1691 року, село Пустовійтівка, Костянтинівська сотня, Лубенський полк, Військо Запорозьке Городове — нині Роменський район, Сумська область, Україна — 31 жовтня 1803 року, імперська в’язниця Спасівського ставропігійного монастиря Московського патріархату на Соловецьких островах, Російська імперія).

Ми вшановуємо сьогодні не просто історичну постать чи святого подвижника, а великого сина українського народу — державного, військового, культурного і духовного діяча, останнього кошового отамана Запорозької Січі, борця за свободу і незалежність України у XVIII — на початку XIX століть.

Його життя — це євангельське свідчення любові, терпіння і правди, це подвиг людини, яка до кінця залишилася вірною Богові, своїй українській землі та своєму українському народові.

Святий праведний Петро Калнишевський став символом незламності, мужності й глибокої любові до Бога і Батьківщини — України, тієї любові, що не згасає ні у вогні випробувань, ні в холоді темниць, ні під тягарем московського імперського насильства.

Його праведна постать — це духовний дороговказ і моральна опора для всіх поколінь українців, особливо для нас, хто живе у дні важких випробувань і бореться за правду, гідність і майбутнє нашої держави.

Бо сьогодні, як і понад два століття тому, ми знову стоїмо у битві між світлом і темрявою.

Україна, проливаючи кров своїх найкращих синів і дочок, проходить свій хресний шлях боротьби за свободу і незалежність — у цій підступній російсько-українській війні (2014–2025), що точиться за нашу святу українську землю, за нашу віру, за життя, честь і за вічне майбутнє української нації.

Тож у день пам’яті святого праведного Петра Калнишевського помолімося, щоб його приклад і молитви зміцнили нас у нашому теперішньому стоянні — у вірі, у правді, у любові до Бога, українського народу і України.

Святий серед буревіїв історії

Життя святого Петра Калнишевського — це жива ікона мужності, терпіння, патріотизму і християнської любові. Він народився просто, але жив велично: не заради слави чи влади, а заради правди Божої й добра свого українського  народу. Ще хлопцем ступив на землю Січі й назавжди залишився вірним козацькій присязі. Був справедливим, мудрим і милосердним отаманом. Не шукав золота чи чину — шукав миру, правди, волі. Але за цю свободу йому судилося пройти найстрашніші муки — від московського царизму, який тоді, як і сьогодні, намагався задушити українську волю. Катерина ІІ зруйнувала Запорозьку Січ, а самого отамана, 84-річного старця, замкнула в кам’яному казематі Соловецького монастиря. Двадцять сім довгих років — у темряві, холоді, без сонця і людського голосу… Але навіть там Петро Калнишевський не втратив ані віри, ані гідності.

Світло у пітьмі

Він молився. Молився українською, розмовляв з Богом, як із живим Другом, Наставником і Отцем. Не проклинав, не нарікав, не опускався до озлоблення. Серед каменю й холоду він залишався теплим серцем і світлою душею. І тому його не змогли перемогти. Бо хто має в серці Бога, того не переможе жодна імперія. Коли через десятки років йому дозволили «повернутися» на волю, старий праведник уже не захотів залишати монастир — бо його серце давно жило у вічності, а дух — у свободі. Там, у холодних стінах Соловецької в’язниці, він упокоївся 31 жовтня 1803 року, на 113-му році свого праведного життя.

Святий Петро Калнишевський — дзеркало нашого сьогодення

Сьогодні, коли на нашій святій українській землі знову палає війна, коли безбожний і віроломний московський агресор проливає кров невинних — убиває українських дітей, жінок, старців і воїнів, коли прагне знову поневолити наш народ, приклад святого праведного Петра Калнишевського стає для нас дзеркалом історії і водночас дороговказом для сучасності.

Бо нині наші українські воїни-захисники — це нові козаки-запорожці, нові лицарі світла, які, як колись і наші славні предки, стоять у святій боротьбі за Україну — під Бахмутом і Авдіївкою, під Куп’янськом і Покровськом, на берегах Дніпра, у просторах Чорного моря й безкраїх висотах українського неба.

І, як колись святий праведний Петро Калнишевський, вони несуть хрест свого служіння не заради слави чи вигоди, а заради любові — любові до Бога, до рідної української землі, до свого народу, своїх рідних і своєї Батьківщини — України.

Нині, як і тоді, зло має імперське обличчя, а правда — хрест Христовий.

Та правда переможе. Бо вона з Богом. А Бог — з Україною!

Духовне наслідування праведника

Святий праведний Петро Калнишевський — не лише історичний герой, а духовний провідник. Він навчив, що навіть у темниці можна бути вільним, коли душа чиста і серце відкрите Богові. Він показав, що справжня влада — не у наказах, а в любові; не у клейнодах, а в служінні; не в мечі, а в молитві. Маючи великі статки, він роздавав їх на будівництво храмів, допомогу бідним, підтримку монастирів. Бо розумів: багатство земне минає, а добро, зроблене з любові, живе вічно.

Молитва за воїнів і народ

Сьогодні перед образом святого праведного Петра Калнишевського помолімося щиро, від усього серця.

Помолімося, дорогі брати і сестри, за наших українських воїнів-захисників — щоб Господь укріпив їх у вірі, надії та любові, зміцнив їхні серця, оберіг від усякого зла і дав їм перемогу над ворогом.

Помолімося за всіх поранених і полонених, за тих, хто нині переносить страждання у служінні правді й свободі, за родини загиблих героїв, за народ український, який не скорився і не скориться.

Помолімося і за всіх полеглих хоробрих українських воїнів-захисників, що у російсько-українській війні 2014–2025 років віддали своє життя за віру, рідних, народ і Батьківщину — щоб Господь прийняв їхні душі у оселі праведників і дарував їм вічний спокій і світло небесне.

І пом’янімо у молитві всіх борців за незалежність України у різні віки і часи — козаків і січовиків, героїв визвольних змагань, вояків  Армії Української Народної Республіки, Української Галицької Армії, Карпатської Січі, Української Повстанської Армії, воїнів сучасної України — усіх, хто поклав своє життя за вільну, соборну і праведну українську державу.

Помолімося за мир — справедливий, чесний і Божий мир, у якому панує правда, а не брехня, свобода, а не рабство, любов, а не ненависть.

Щоб Господь благословив Україну миром, перемогою і відродженням, а наш український народ — духовною єдністю, мужністю й вірою.

Святий праведний Петре Калнишевський, молись за нас перед престолом Всевишнього!

Підтримай наш український народ у тяжких випробуваннях, укріпи воїнів, просвіти владу, наповни серця любов’ю, мужністю і вірою. Навчи нас стояти твердо у правді, як ти стояв, і зберегти людяність навіть тоді, коли довкола темрява. Бо тільки світло переможе темряву. Тільки любов переможе ненависть.

Тільки Бог і Його вічна Правда переможуть віковічне зло.

Нехай благодать Господня, молитвами святого праведного Петра Калнишевського, перебуває з усіма нами — з Україною, з нашими воїнами-захисниками, з усім українським народом — в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Амінь.