Аналітичний політико-правовий аналіз в умовах російсько-української війни

Віктор БЕДЬ,доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор, академік,Науково-дослідний інститут стратегічних та політико-правових досліджень Карпатського університету імені Августина Волошина

Оцінка дипломатичних прорахунків, моральних наслідків і стратегічних ризиків для України у зв’язку з поїздкою Президента Володимира Зеленського до ПАР в умовах російсько-української війни

Вступ

24 квітня 2025 року Україна пережила чергову криваву трагедію: внаслідок масованої комбінованої ракетної атаки російських військ по Києву загинули 12 мирних мешканців, понад 90 людей зазнали поранень (за даними Київської міської військової адміністрації та повідомленнями українських ЗМІ станом на 24 квітня 2025 року). Серед жертв — діти, жінки та літні люди. У той самий час Президент України Володимир Зеленський перебував із візитом у Південно-Африканській Республіці (ПАР), намагаючись вибудувати дипломатичні контакти в межах стратегії залучення Глобального Півдня до підтримки української Формули миру.

Цей збіг трагічних обставин і дипломатичної активності викликав гострі дискусії у суспільстві, серед експертів та міжнародної преси. На тлі національної скорботи та загострення російської агресії виникли питання про доцільність, етичність і стратегічну виправданість поїздки Володимира Зеленського до ПАР саме у такий переломний момент для країни.

1. Дипломатичний прорахунок чи політична помилка?

Візит Володимира Зеленського до Південно-Африканської Республіки 24 квітня 2025 року, який планувався як частина ширшої африканської ініціативи із популяризації української Формули миру, за своїми наслідками виявився дипломатичним прорахунком, що загострив моральні та політичні суперечності як всередині України, так і за її межами.

По-перше, сам факт відсутності Президента України у Києві під час великої національної трагедії сприйнявся багатьма громадянами як моральна дистанція від народу, що страждає від російської агресії, і брак лідерської солідарності у найкритичніші моменти.

По-друге, об’єкт дипломатичних зусиль — Південно-Африканська Республіка — від початку займав суперечливу позицію щодо війни в Україні, демонструючи схильність до нейтралітету або навіть прихованої підтримки Російської Федерації.

Зокрема, Президент ПАР Сиріл Рамафоса (Cyril Ramaphosa) під час спільної пресконференції з Володимиром Зеленським 24 квітня 2025 року фактично озвучив кремлівські наративи, заявивши про необхідність «поступок з боку України» щодо територій для досягнення миру (офіційне повідомлення Прес-служби Президента ПАР, 24.04.2025; джерела міжнародних ЗМІ).

Крім того, ставлення до ПАР як міжнародного гравця погіршилося як у США, так і в Європейському Союзі.

Адміністрація Дональда Трампа (після обрання у 2024 році) публічно критикувала ПАР за її політику балансування між Заходом і Росією, а також не виключала можливості запровадження додаткових санкцій щодо південноафриканських державних структур, пов’язаних із співпрацею з російською владою (заяви Білого дому, квітень 2025 року).

Європейський Союз у Брюсселі також висловлював стурбованість з приводу участі ПАР у програмах BRICS+, що сприяють розмиванню міжнародного санкційного режиму проти Росії.

У цьому контексті вибір саме ПАР як основної платформи для дипломатичної активності Володимира Зеленського виглядає надзвичайно невдалим і потенційно ризикованим для міжнародної репутації України.

2. Трагедія у Києві 24 квітня 2025 року: обставини і суспільний резонанс

За офіційною інформацією Київської міської військової адміністрації та за повідомленнями українських ЗМІ, зокрема ресурсу «Факти», станом на 24 квітня 2025 року внаслідок нічної ракетної атаки на Київ загинули 12 осіб, понад 90 людей отримали поранення (Fakty.ua, 24.04.2025).

Удари були нанесені по житлових масивах, медичних установах і об’єктах критичної цивільної інфраструктури. Серед загиблих та постраждалих — діти і люди похилого віку, що ще більше загострило відчуття спільного горя й національної скорботи.

Така трагедія вимагала від глави держави особистої присутності в Україні для демонстрації солідарності, вшанування пам’яті загиблих та координації дій з ліквідації наслідків атаки. Відсутність Президента України в критичний момент була сприйнята суспільством як серйозна моральна і політична помилка.

3. Моральний аспект: розширений аналіз і суспільна оцінка

Війна проти України, розв’язана Російською Федерацією, є не лише військовим конфліктом, але й глобальним моральним викликом. У цьому контексті постать глави держави набуває не лише політичного, а й морального значення. Президент у воєнний час є символом єдності народу, уособленням національної стійкості та моральної сили.

24 квітня 2025 року Україна пережила чергову масштабну трагедію — масовану комбіновану ракетну атаку на столицю, що призвела до численних людських жертв. В умовах такої кризи суспільство очікувало від Президента України Володимира Зеленського:

• особистої фізичної присутності в країні;
• оперативного реагування на надзвичайну ситуацію;
• публічного прояву солідарності зі своїм народом;
• особистого вшанування загиблих;
• участі у координації кризових служб.

Натомість, перебування глави держави у цей критичний момент за кордоном, навіть з дипломатичними цілями, сприйнялося значною частиною громадян як моральна помилка, яка засвідчила певну розривку між керівництвом держави та стражданнями народу.

Особливо гостро це сприйнялося на тлі поширення фотографій і відеозаписів з Південно-Африканської Республіки, де Президент України виступав на заходах, що мали мирну та урочисту атмосферу, тоді як у Києві йшли пошуково-рятувальні роботи, плакали родичі загиблих, і країна була занурена у скорботу.

Основні морально-політичні аспекти проблеми:

• Несвоєчасність та неправильний пріоритет у розстановці завдань.
• У момент національної трагедії важливішою була підтримка народу в Україні, а не продовження запланованого дипломатичного графіку.
• Втрата ефекту морального лідерства.
• В умовах війни особиста присутність Президента у зоні трагедії має глибокий психологічний вплив, піднімає бойовий дух нації і зміцнює суспільну єдність.
• Потенційне ослаблення міжнародного іміджу.

Під час війни світ спостерігає за діями українського керівництва з особливою увагою. Відсутність Президента вдома у день національної трагедії може бути інтерпретована міжнародною спільнотою як певна політична безвідповідальність або помилка в управлінні.

Підживлення критичних наративів всередині країни.

У політичному та медійному просторі з’явилися настрої щодо неадекватності реакції влади на страждання власного народу, що створює підґрунтя для посилення внутрішньої політичної критики в час війни.

Суспільна оцінка:

Публічна реакція українського суспільства засвідчила, що, попри загальну підтримку боротьби за незалежність і симпатії до Президента, населення очікує від лідерів безумовної присутності й лідерства у критичні моменти.

Гострі коментарі у соціальних мережах, окремі заяви громадських активістів, публікації в незалежних ЗМІ та стримані, але критичні оцінки частини міжнародних аналітиків вказали на явний моральний дисонанс між очікуваннями суспільства і поведінкою влади у день трагедії.

У майбутньому подібні помилки можуть мати ще важчі наслідки для суспільної довіри, що в умовах війни є критично важливим ресурсом для збереження державності.

4. Оцінка політичної позиції керівництва ПАР у контексті російсько-української війни

Південно-Африканська Республіка (ПАР) займає неоднозначну і суперечливу позицію щодо війни Російської Федерації проти України. Попри формальні заяви про підтримку територіальної цілісності всіх держав, у практичній площині ПАР неодноразово демонструвала політичну толерантність до дій Москви.

Основні аспекти позиції ПАР:

• Офіційний нейтралітет із фактичною схильністю до проросійських наративів.

З початку повномасштабної агресії Росії у 2022 році ПАР послідовно ухилялася від чітких оцінок дій Кремля як акту агресії, наполягаючи на “балансі” та “неприєднанні до конфлікту”. Такий нейтралітет супроводжувався постійними закликами до “обох сторін” припинити вогонь без жорсткого осуду дій Росії.

• Активна участь у рамках об’єднання BRICS разом із Росією і Китаєм.

ПАР підтримує ініціативи, спрямовані на реформування світового порядку в інтересах країн Глобального Півдня, де Росія і Китай позиціонуються як “альтернатива Заходу”. У цьому контексті ПАР неодноразово виступала на форумах BRICS на боці риторики, що ставить під сумнів санкційну політику Заходу проти РФ.

• Відмова підтримати резолюції ООН, що прямо засуджують Росію.

На Генеральній Асамблеї ООН ПАР не голосувала за резолюції, що містять чітке визначення Росії як агресора, або утримувалася під час голосувань.

• Висловлення пропозицій щодо “компромісного миру”.

24 квітня 2025 року під час спільної пресконференції з Президентом України Володимиром Зеленським, Президент ПАР Сиріл Рамафоса озвучив позицію, що для досягнення миру Україна повинна “розглянути поступки” щодо територій, що були окуповані Росією. Ця заява фактично повторила пропагандистські вимоги Кремля (Прес-служба Президента ПАР, 24.04.2025; аналіз BBC News).

• Поглиблення військово-економічної співпраці з Росією.

За інформацією західних аналітичних центрів, у 2024–2025 роках ПАР брала участь у спільних військово-морських навчаннях з Росією та Китаєм, що сприймалося як демонстрація дружніх відносин всупереч міжнародній ізоляції РФ.

Наслідки такої позиції для України:

• ПАР не може вважатися нейтральною і об’єктивною платформою для переговорів про припинення війни. Її позиція фактично вигідна Росії.

• Надмірна дипломатична активність України у напрямку ПАР без відповідної критичної оцінки позиції керівництва цієї країни виглядає як стратегічна помилка і може девальвувати моральні та політичні позиції України на міжнародній арені.
  
• Перебування Володимира Зеленського у ПАР без відповідної жорсткої відповіді на заяви Президента Рамафоси про «поступки територіями» створює ризик подвійних стандартів у сприйнятті української позиції щодо недоторканності суверенітету.

5. Оцінка ПАР з боку США та Європейського Союзу

Відносини Південно-Африканської Республіки (ПАР) із США та Європейським Союзом у контексті російсько-української війни зазнали суттєвого охолодження. Попри економічне й стратегічне значення ПАР для Західного світу, її обережна, а подекуди відверто проросійська поведінка викликала глибоке занепокоєння у Вашингтоні та Брюсселі.

Позиція США:

• Публічна критика.

Адміністрація Дональда Трампа (2025) неодноразово висловлювала відкрите незадоволення позицією ПАР у російсько-українському конфлікті. Офіційні представники Білого дому заявляли, що підтримка ПАР російських ініціатив у межах BRICS+, а також її відмова приєднатися до глобальних санкцій проти Росії підривають міжнародні зусилля із захисту міжнародного права (заява Держдепартаменту США, квітень 2025).

• Погрози санкціями.

У 2025 році в Конгресі США розглядалися ініціативи щодо обмеження військово-економічної співпраці з ПАР та можливого запровадження секторальних санкцій у разі поглиблення співпраці цієї країни з Росією в обхід міжнародних обмежень (Проєкт резолюції Конгресу США, квітень 2025).

• Зниження рівня двостороннього діалогу.
  У 2024–2025 роках відбулося помітне скорочення дипломатичних контактів на високому рівні між США і ПАР, зокрема були скасовані низка спільних проєктів в енергетичній та оборонній сферах.

Позиція Європейського Союзу:

• Занепокоєння і критика.
  Офіційний Брюссель неодноразово висловлював стурбованість позицією ПАР. Представники ЄС наголошували, що відмова ПАР підтримати антиросійські резолюції ООН та її економічна співпраця з Росією суперечить базовим принципам міжнародного права (Заява Європейської служби зовнішніх дій, березень 2025).

• Проблеми у сфері торгівлі та інвестицій.
  ЄС розглядає можливість перегляду преференцій для ПАР у межах Спільної стратегії ЄС-Африка, що може призвести до зменшення обсягів європейських інвестицій та доступу ПАР до європейських ринків.
  
• Політична ізоляція на окремих міжнародних форумах.
  Через співпрацю з Росією ПАР ризикує опинитися в ізоляції на платформах, де лідируючу роль відіграють США і ЄС (зокрема на самітах із глобальної демократії, питаннях продовольчої безпеки та зміни клімату).

Наслідки для України:

• Дипломатичні кроки України в напрямку ПАР без урахування критичного ставлення США та ЄС виглядають як стратегічно недалекоглядні та суперечать спільним західним позиціям щодо захисту міжнародного права.
  
• Візит Президента України до країни, яка перебуває під критикою ключових західних партнерів, без публічного окреслення розбіжностей з ПАР щодо війни може бути витлумачений як пом’якшення принципової позиції України.
  
• Подальші дії української дипломатії мають бути узгоджені з урахуванням стратегічної важливості єдності із Заходом у питанні протидії російській агресії.

6. Слабкість команди Президента України: аналітики, радники, дипломатична служба, Офіс Президента та їх прорахунки

Одна з причин дипломатичного прорахунку, пов’язаного з поїздкою Президента України Володимира Зеленського до Південно-Африканської Республіки у день трагічної ракетної атаки на Київ 24 квітня 2025 року, полягає в слабкості аналітичної підготовки, стратегічного планування та оперативного реагування з боку команди Президента України.

Основні прояви слабкості:

• Недостатній рівень геополітичного аналізу та прогнозування.
  Аналітичні служби Офісу Президента, Міністерства закордонних справ та зовнішньополітичних радників не змогли належно оцінити:
  
  – критичну позицію США і ЄС щодо зовнішньої політики ПАР та ризики для міжнародного іміджу України;
  
     – реальний ступінь прихильності ПАР до наративів Кремля та проросійської дипломатії;
  
     – морально-політичні очікування українського суспільства в умовах національної трагедії.
  
• Прорахунки у кризовій дипломатії та комунікації.Команда Президента:
  
  – не забезпечила превентивної комунікації щодо цілей і важливості африканської ініціативи;
  
     – не адаптувала дипломатичні плани після ракетної атаки на Київ;
  
     – не провела своєчасних кризових інформаційних заходів для підтримки суспільної довіри (заяви, скорочення візиту, повернення до країни).

• Брак стратегічної гнучкості.Після ракетного удару по Києву команда Президента не продемонструвала оперативності у зміні міжнародних планів. Це створило враження пріоритетності формальних дипломатичних заходів над моральними обов’язками перед народом.

• Організаційна замкнутість і відсутність залучення широкого кола експертів.Прийняття рішень відбувалося у вузькому колі наближених радників та співробітників Офісу Президента без належного врахування зовнішніх фахових оцінок та стратегічних рекомендацій.

• Проблеми координації між органами державної влади.Взаємодія між Офісом Президента, Міністерством закордонних справ та іншими структурами виявилася недостатньо ефективною для оперативного реагування на різко змінену міжнародну та внутрішню ситуацію.

Причини прорахунків:

• Централізація прийняття рішень в обмеженому колі радників.
• Переважання тактичного мислення над стратегічним баченням.
• Орієнтація на формальну дипломатичну активність замість змістовної ефективності.
• Ігнорування морально-психологічного аспекту лідерства у кризових ситуаціях.

Наслідки для України:

• Втрата частини довіри серед громадян України.
  В умовах війни суспільство особливо чутливо реагує на моральні й емоційні сигнали з боку влади. Відсутність Президента у Києві в день трагедії підірвала частину суспільної довіри.

• Погіршення репутації на міжнародному рівні.
  Зовнішні партнери спостерігають за діями українського керівництва у розрізі стратегічної послідовності. Візит до країни, що має сумнівну позицію щодо війни, без відповідної політичної компенсації посилив ризики сприйняття України як непослідовного гравця.

• Посилення внутрішньої критики.
  Опозиційні політичні сили та громадськість отримали додаткові аргументи для критики влади за прорахунки у зовнішній політиці та моральному лідерстві.

• Ослаблення переговорних позицій України.
  Похитнення морального авторитету на тлі переговорного процесу щодо припинення війни може мати негативні наслідки для захисту національних інтересів.

7. Виклики для України у цій ситуації на фоні переговорів про припинення війни

Візит Президента України до Південно-Африканської Республіки у день національної трагедії та дипломатичні помилки, пов’язані з цим візитом, створили нові суттєві виклики для України в умовах триваючих міжнародних переговорів про припинення війни з Російською Федерацією.

Основні виклики:

• Підрив морального авторитету України на міжнародній арені.
  Україна тривалий час вибудовувала імідж держави, яка захищає не тільки свою незалежність, але й принципи міжнародного права та справедливості. Помилки у дипломатичній поведінці та невдалий вибір партнерів можуть послабити сприйняття України як послідовного захисника цих принципів.
  
• Посилення позицій Росії на переговорах через розмиття західної підтримки.
  Російська дипломатія активно використовує будь-які дипломатичні прорахунки України для демонстрації “втоми Заходу” від підтримки Києва або “непослідовності” української політики.
  
• Зростання внутрішньої критики та розбалансування внутрішнього фронту.
  В умовах війни єдність суспільства навколо влади є критичним ресурсом. Помилки у зовнішній політиці можуть сприяти посиленню критики всередині країни, що в свою чергу ускладнює позиції України на міжнародних переговорах.
  
• Ускладнення стратегії консолідації Глобального Півдня на підтримку України.
  Вибір ПАР як одного з ключових майданчиків для просування Формули миру без належної оцінки позиції цієї країни може підірвати загальну африканську дипломатичну ініціативу України.
  
• Необхідність переосмислення зовнішньополітичної стратегії.
  Ситуація вимагає термінового перегляду підходів до вибору партнерів, оцінки ризиків і формування дипломатичної активності в умовах переговорного процесу.

Специфічні ризики для переговорів:

• Втрата Україною ініціативи у формулюванні порядку денного переговорів.
  
• Поява нових “посередників”, які можуть бути не повністю лояльними до принципів захисту суверенітету України.
  
• Підвищення ризику нав’язування Україні несприятливих умов припинення війни під гаслом “компромісного миру”.

8. Рекомендації

У світлі допущених прорахунків та наявних викликів, Україна повинна оперативно переглянути та посилити свою дипломатичну, інформаційну та аналітичну стратегію в умовах триваючої війни та переговорного процесу.

Внутрішні кроки:

– Посилити аналітичне забезпечення Офісу Президента і Міністерства закордонних справ.
Створити або суттєво оновити аналітичні підрозділи, залучивши експертів з міжнародних відносин, безпеки, права та кризового менеджменту.

– Відновити принцип професіоналізму та стратегічної відповідальності у формуванні зовнішньополітичних рішень.
Забезпечити кадрове оновлення радників і дипломатичних службовців на основі критерію компетентності та стратегічного мислення, а не політичної лояльності.

– Удосконалити кризову комунікацію.
Розробити чіткі протоколи реагування на надзвичайні події, що включатимуть:

   – оперативне інформування суспільства;

   – демонстрацію солідарності влади з народом;

   – швидке корегування міжнародних графіків у разі національних трагедій.

Зовнішні кроки:

– Коригувати африканську та глобальну дипломатичну стратегію.
Переорієнтувати африканську ініціативу на ті країни, які реально підтримують міжнародне право і територіальну цілісність України, уникаючи надмірної активності в державах, що симпатизують Росії.

– Забезпечити узгодженість дій із основними західними партнерами.
Координувати великі міжнародні кроки з Вашингтоном, Брюсселем та іншими ключовими союзниками, щоб уникати дипломатичних суперечностей і демонструвати єдність.

– Публічно підкреслювати непорушність принципу територіальної цілісності.
У всіх міжнародних заходах твердо артикулювати принцип недоторканності українських територій, щоб не допустити формування враження про готовність України до поступок під тиском.

– Активізувати участь у міжнародних форумах і платформах.
Підвищити дипломатичну присутність на світових заходах (ООН, G20, Африканський Союз тощо), чітко просуваючи український порядок денний і Формулу миру.

Спеціальні заходи:

– Оцінка й аудит зовнішньополітичних проєктів.
Провести внутрішній аудит реалізованих дипломатичних ініціатив, оцінити їх ефективність і виправити прорахунки.

– Створення резерву кризових радників.
Сформувати групу експертів, здатних швидко реагувати на форс-мажорні обставини і консультувати Президента щодо корекції дій у надзвичайних ситуаціях.

9. Висновки
10. Візит Президента України Володимира Зеленського до Південно-Африканської Республіки у день трагедії в Києві 24 квітня 2025 року виявився дипломатичним прорахунком та політичною помилкою, що негативно вплинули як на внутрішню єдність українського суспільства, так і на зовнішню репутацію України.
11. Масована ракетна атака російського агресора 24 квітня 2025 року на Київ, що призвела до загибелі мирних мешканців і великої кількості поранених, вимагала від Президента особистої присутності в Україні, демонстрації солідарності з народом та оперативного реагування на кризову ситуацію.
12. Позиція керівництва ПАР щодо російсько-української війни, яка виявилася схильною до проросійських наративів, робила візит Зеленського до цієї країни ризикованим і стратегічно невиправданим.
13. Негативне ставлення до зовнішньої політики ПАР з боку США і Європейського Союзу посилює враження про помилковість дипломатичних розрахунків української сторони в цьому випадку.
14. Візит без належної адаптації до внутрішньої ситуації в Україні і без критичної оцінки міжнародного контексту свідчить про слабкість аналітичної підтримки, стратегічного планування та кризової дипломатії в команді Президента України.
15. Допущені прорахунки створили нові виклики для України у переговорному процесі з припинення війни, включаючи ризики втрати морального авторитету, посилення російської дипломатичної активності та зростання внутрішньої критики.
16. Для виправлення ситуації необхідно терміново посилити аналітичне забезпечення керівництва держави, переглянути дипломатичну стратегію, зміцнити координацію із західними партнерами і чітко артикулювати принципову позицію України щодо неприпустимості територіальних поступок агресору.
17. В умовах війни кожен крок державного керівництва має бути продуманим, морально виправданим, стратегічно узгодженим і спрямованим на зміцнення національної єдності та міжнародної підтримки України.
18. Джерела

Офіційне повідомлення Київської міської військової адміністрації щодо наслідків ракетної атаки на Київ 24 квітня 2025 року. (джерело потребує окремого підтвердження, офіційна сторінка КМВА: https://kyivcity.gov.ua/)

Fakty.ua. Нічна атака на Київ 24 квітня 2025 року: загиблі та поранені.

URL: https://fakty.com.ua/ua/proisshestvija/20250424-nichna-ataka-na-kyyiv-sogodni-24-kvitnya-2025-ye-zagybli-ta-poraneni/

Пресслужба Президента Південно-Африканської Республіки. Заяви за підсумками зустрічі із Президентом України Володимиром Зеленським 24 квітня 2025 року. (потребує уточнення офіційної публікації на: https://www.thepresidency.gov.za/)

Заява Державного департаменту США щодо позиції ПАР у контексті війни в Україні, квітень 2025 року. (основний сайт Держдепу США: https://www.state.gov/)

Проєкт резолюції Конгресу США щодо можливих обмежень співпраці з ПАР через її проросійську політику, квітень 2025 року. (джерело на офіційному порталі Конгресу: https://www.congress.gov/)

Заява Європейської служби зовнішніх дій (EEAS) щодо ставлення ПАР до санкцій проти Росії, березень 2025 року.

URL: https://www.eeas.europa.eu/eeas/homepage_en

BBC News. Аналітичні матеріали щодо позиції ПАР у російсько-українській війні, 2024–2025 роки.

URL: https://www.bbc.com/news/world

Радіо Свобода. Матеріали щодо наслідків атаки на Київ 24 квітня 2025 року та суспільної реакції.

URL: https://www.radiosvoboda.org/

Укрінформ. Інформація щодо наслідків атаки на Київ 24 квітня 2025 року.

URL: https://www.ukrinform.ua/

Офіційні дані Міністерства закордонних справ України щодо зовнішньополітичної активності у квітні 2025 року.

URL: https://mfa.gov.ua/