✠ Віктор Бедь,
єпископ Мукачівський і Карпатський,
керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією
Православної Церкви України,
президент Карпатського університету імені Августина Волошина,
Ужгородської української богословської академії
та Міжнародної академії богословських наук
м. Ужгород,
8 грудня 2025 р.
Гельсінкі: Європейські Церкви відкрито виступили проти російського релігійного імперіалізму
1–3 грудня 2025 р. у Гельсінкі (Фінляндія) відбулася міжнародна конференція, організована Конференцією європейських Церков (CEC), присвячена виробленню спільної християнської реакції на ідеологію «русского міра». За результатами буде оприлюднено документ, що міститиме конкретні рекомендації Церквам Європи й світу [1-2].
Фактично це — перше настільки широке міжнародне міжцерковне засудження російського релігійного імперіалізму, яким Кремль і Російська Православна Церква (РПЦ) намагаються виправдати війну проти України та духовне поневолення сусідніх народів.
Учасники дійшли спільного висновку:
«Русский мір» — це не культурна й не духовно-богословська концепція, а ідеологічна зброя, що руйнує християнську віру, підміняючи її імперською доктриною.
«Русский мір»: богословська єресь, маска імперії та виправдання агресії
Сучасна доктрина «русского міра» є продовженням старих імперських російських ідеологій — «Москва — Третій Рим», «Свята Русь», комуністично-радянського експансіонізму та російської геополітичної міфології.
Її головні елементи:
Московський Патріарх Кирил Гундяєв і єпископат Російської Православної Церкви стверджують, що смерть російського солдата-окупанта і убивці за Велику і єдину Росію змиває всі гріхи — що є тяжкою єрессю, яка суперечить усьому християнському віровченню.
Таким чином «русский мір» є не просто ідеологією, а антиєвангельською псевдорелігією, побудованою на культі тоталітарної держави, насильства і смерті.
УПЦ МП — структурний підрозділ РПЦ в Україні: антиукраїнська і антихристиянська діяльність
Попри назву, так звана «Українська Православна Церква Московського патріархату» (УПЦ МП) є невід’ємною частиною Російської Православної Церкви, кадрово, організаційно та ідеологічно підпорядкованою Москві. Її керівництво й надалі залишається у юрисдикції Російської Православної Церкви навіть після заяви про «незалежність» 2022 року — жоден канонічний акт про автокефалію чи реальний вихід насправді не був здійснений.
Антиукраїнська діяльність і співучасть УПЦ МП у гібридній війні РФ проти України
Від 2014 року і донині Служба безпеки України, прокуратура та інші органи держави неодноразово фіксували:
За 2022–2025 роки правоохоронні органи порушили понад 200 кримінальних проваджень проти кліриків УПЦ МП (єпископів, дияконів, священників та інших) за державну зраду, колабораціонізм, розпалювання релігійної ворожнечі та зберігання проросійської пропаганди.
Це не випадковість — це системний результат ідеологічної залежності від Москви.
Богословська проблема: проповідь «русского міра» в Україні
УПЦ МП десятиліттями була каналом поширення в Україні російських імперських ідеологем:
Ці та інші подібні московські наративи стали підґрунтям внутрішнього розколу українського суспільства, дезорієнтації частини населення, внутрішнього саботажу та деморалізації під час російсько-української війни 2014-2025 рр.
З богословської точки зору це — викривлення Євангелія: проповідь покори імперії замість свободи у Христі, заперечення національної гідності та права на життя.
Мережа впливу Москви: єпархії, монастирі, духовні навчальні заклади, «культурні центри»
Особливо небезпечними є:
У багатьох випадках саме священники УПЦ МП на окупованих територіях ставали:
РПЦ за кордоном: всесвітня мережа впливу Кремля
РПЦ та її закордонні структури давно виконують функцію «м’якої сили» РФ, а подекуди — ведуть підривну діяльність.
Європа
У країнах Європейського Союзу (ЄС) численні парафії РПЦ та «представництва Московського патріархату» активно:
Балкани та Сербія
Тут позиція Російської Православної Церкви і Сербської Православної Церкви (Serbian Orthodox Church) часто синхронізується з інтересами Москви:
США та Канада
Деякі структури Російської Православної Церкви та Російська Православна Церква Закордоном (Russian Orthodox Church Outside Russia/ROCOR) були предметом уваги спецслужб демократичних держав через:
Усе це робить РПЦ глобальною мережею геополітичного впливу РФ в релігійній оболонці.
Чому позиція Церков світу критично важлива для України
Гельсінкська міжцерковна конференція та інші міжнародні ініціативи показують: світ починає розуміти, що Росія веде не лише військову, а й богословську і духовно-психологічну ідеологічну війну, намагаючись перетворити й успішно перетворюючи християнство на інструмент імперської пропаганди.
За цих умов та викликів справжня Церква не може мовчати, бо:
Євангельський критерій: образ Божий — непорушний
Основний християнський принцип:
Ідеологія «русского міра» руйнує цей принцип, перетворюючи людину на «матеріал для держави» та маріонетку в руках тоталітарних режимів.
Тому боротьба з єрессю ідеології «руського міра» — це не політика, а моральний і духовний обов’язок.
Висновки
Ідеологія «русского міра» — єресь, що суперечить Євангелію і християнській етиці.
Російська Православна Церква та всі її структурні підрозділи за кордоном, включно з так званою «Українською Православною Церквою» (що перебуває у фактичній залежності від Московського патріархату), функціонують як інструменти політичного, гібридно-військового та духовно-ідеологічного впливу Російської Федерації.
Їхня діяльність спрямована на підтримку та поширення ідеології реанімованого московського ординсько-імперського проєкту, а також антидемократичного, тоталітарного й комуністично-кадебіського режиму, який сьогодні панує в Російській Федерації.
Через церковні структури Москва вибудовує мережу впливу за кордоном, формує лояльні до себе групи, легітимізує зовнішню агресивну політику, здійснює інформаційно-психологічні операції, підтримує сепаратизм, культурну асиміляцію та антидержавні рухи в країнах-мішенях.
У московській релігійній оболонці фактично реалізується державна стратегія гібридної війни Росії, що поєднує політичний тиск, пропаганду, підрив національної безпеки та духовно-цивілізаційне поневолення.
Отже, Російська Православна Церква та всі її підрозділи у світі, включно з так званою «Українською Православною Церквою Московського патріархату», давно перестали бути суто релігійними структурами. Вони перетворилися на інструменти політичного, гібридно-військового й духовно-ідеологічного впливу Російської Федерації, яка відтворює московську ординсько-імперську та комуністично-кадебіську тоталітарну систему управління. Під прикриттям церковної оболонки Росія здійснює підривну діяльність, формує мережі впливу, нав’язує антиукраїнські наративи та легітимує власну агресію. Тому протидія цьому гібридному релігійно-політичному впливу є не лише питанням національної безпеки, а й прямим обов’язком української держави та суспільства, які мають захистити свою українську національну, духовну, культурну, демократичну та церковну ідентичність.
Список джерел
© Ужгородський Гуманітарно-економічний коледж. 2024