Політико-правова аналітика

Автор: Віктор Бедь
доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор, академік,
Науково-дослідний інститут стратегічних та політико-правових досліджень
Карпатського університету імені Августина Волошина

Геополітична боротьба за Крим у світлі змін у США та стратегічних викликів для України у 2025 році

Вступ

Проблема статусу Криму, незаконно анексованого Російською Федерацією у 2014 році, залишається однією з ключових тем світової політики. На тлі нової президентської каденції Дональда Трампа у США в 2025 році актуалізувалися питання можливого перегляду політики Вашингтона щодо України, Криму та російської агресії загалом.

Крим у глобальній політиці

Анексія Криму є грубим порушенням міжнародного права та основоположних принципів Статуту ООН. Більшість цивілізованих держав, включно зі США, офіційно не визнають Крим частиною Росії. Однак проблема не визнання переходить у практичну площину саме через політичні зміни у Вашингтоні. Новий президентський термін Дональда Трампа, відомого своїми прагматичними підходами, викликає занепокоєння щодо потенційних «компромісних рішень», які могли б включати «замороження» питання Криму в обмін на якісь глобальні домовленості з Росією в умовах російсько-української війни (2014–2025) та пошуку шляхів щодо її припинення.

Політика Трампа: виклики для України

За час свого першого президентства (2017–2021) Дональд Трамп демонстрував непередбачуваність у питаннях міжнародної політики. Попри формальну підтримку України, у Вашингтоні періоду Трампа неодноразово виникали сумніви щодо незмінності підтримки Києва.
Сьогодні, у другій каденції, Трамп може:

– Посилити тиск на Україну щодо територіальних поступок;

– Просувати ідею ‘угоди’ з Росією щодо припинення війни без повної деокупації Криму та інших окупованих українських земель на Сході України;

– Зменшити або переглянути обсяги військової допомоги, що вже було озвучено частиною республіканців.

Проте слід зауважити, що позиція Конгресу США та більшості американського суспільства залишається проукраїнською та засуджує військову агресію Російської Федерації проти суверенної Держави України.

Сучасні можливості України

Україна має декілька важливих стратегічних переваг:

– Широку міжнародну підтримку ЄС, Великої Британії, Канади, Японії та багатьох інших країн.

– Чітке визнання незаконності анексії Криму на рівні міжнародного права.

– Фактичне розуміння у США, що поступки Росії у питанні Криму будуть сприйняті як геополітична поразка Заходу.

Важливими є також заяви окремих республіканських лідерів США. Так, сенатор Ліндсі Грем підкреслив: ‘Залишити Україну — це підштовхнути світ у нову еру тиранії’. Канадський екс прем’єр-міністр Джастін Трюдо наголосив: ‘Крим є і залишиться частиною України, незалежно від російських забаганок’. Роберт Ф. Кеннеді-молодший зазначив: ‘Ми не можемо допустити визнання анексії Криму. Повага до міжнародного права – основа безпеки Сполучених Штатів і всього цивілізованого світу’.

Відповідальність Росії та міжнародне право

Російська Федерація, як держава-окупант та агресор, несе повну міжнародно-правову відповідальність за анексію Криму, військову агресію проти України, грубе порушення Статуту ООН, норм міжнародного гуманітарного права, зокрема IV Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення на час війни, а також численних резолюцій Генеральної Асамблеї ООН.

Правові гарантії політики США щодо Криму

Варто зазначити, що президент США, включаючи Дональда Трампа, юридично обмежений у можливості самостійно визнати Крим російським. Це заборонено Конгресом США відповідно до прийнятих законів, зокрема Закону про підтримку суверенітету України (Ukraine Support Act) та Акту про протидію противникам Америки через санкції (CAATSA). Також відповідні обмеження містяться у щорічних Законах про асигнування на національну оборону (NDAA), що прямо забороняють фінансування або визнання будь-якої анексії Криму Російською Федерацією.

Висновки та рекомендації

1. Україна має зберігати і розширювати підтримку серед американських республіканців та демократів, акцентуючи на цінностях свободи, права і миру.
   2. Необхідно активно працювати із суспільною думкою США, використовуючи ЗМІ, експертні центри, українську діаспору.
   3. Питання Криму має залишатися на порядку денному як символ боротьби за міжнародне право, без поступок та напіврішень на користь агресора.
   4. У переговорах з США і іншими партнерами Україні слід наполягати на принциповості: Крим — це Україна. Жодних компромісів за рахунок суверенітету.
   5. Підготовка до довгострокової боротьби за відновлення територіальної цілісності, навіть у разі тимчасового ‘замороження’ конфлікту, є необхідною стратегією.
   6. Виходячи з реалій, Україна повинна бути готовою до певної гнучкої та компромісної політики на переговорах, не визнаючи анексовані території за Російською Федерацією, але прагнучи за будь-яких обставин припинення війни та подальшого продовження боротьби дипломатичними засобами.

Список використаних джерел

1. ​Статут ООН (1945). Основоположний документ міжнародного права, який визначає принципи суверенітету та територіальної цілісності держав.
2. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 р. «Територіальна цілісність України». Підтверджує міжнародне невизнання анексії Криму Росією.
3. Четверта Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни (1949). Визначає права цивільного населення на окупованих територіях.
   Закон США «Countering America’s Adversaries Through Sanctions Act» (CAATSA, 2017).
4. Забороняє визнання анексії Криму та передбачає санкції проти Росії.
   Закон США «Ukraine Support Act» (H.R. 4278, 2014). Підтверджує політику США щодо невизнання анексії Криму та передбачає підтримку територіальної цілісності України.
5. Закон США «Support for the Sovereignty, Integrity, Democracy, and Economic Stability of Ukraine Act» (H.R. 4152, 2014). Надає Україні фінансову допомогу та підтверджує невизнання анексії Криму.
6. Закон США «National Defense Authorization Act» (NDAA). Містить положення, що забороняють використання федеральних коштів для дій, які можуть бути інтерпретовані як визнання суверенітету Росії над Кримом.
7. Виступ сенатора Ліндсі Грема (2025). Підкреслює важливість підтримки України: «Залишити Україну — це підштовхнути світ у нову еру тиранії».
8. Заява Джастіна Трюдо, екс-прем’єр-міністра Канади (2025). Наголошує: «Крим є і залишиться частиною України, незалежно від російських забаганок».
9. Заява Роберта Ф. Кеннеді-молодшого, американського політика-республіканця (2025). Відзначає: «Ми не можемо допустити визнання анексії Криму. Повага до міжнародного права – основа безпеки Сполучених Штатів і всього цивілізованого світу».
10. Аналітичні матеріали Atlantic Council (2025). Оцінюють геополітичну ситуацію навколо України та Криму.
11. Офіційні документи Державного департаменту США щодо політики по Криму (2025). Підтверджують незмінність позиції США щодо невизнання анексії Криму.