Єпископ Віктор Бедь
доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор, академік
Карпатський університет імені Августина Волошина
Ужгородська українська богословська академія

Ужгород, 19 липня 2025 року

Слово пам’яті у день мученицького відходу

Сьогодні, 19 липня 2025 року, минає 80 років від дня смерті (фактичного мученицького убивства) у Бутирській тюрмі в Москві Августина Волошина (17.03.1874 – 19.07.1945) — Президента Карпатської України (1939–1944), українського політичного, державного і громадського діяча, священника, педагога, науковця, людини глибокої віри, високої культури, жертовного служіння та незламного державницького духу.

З нагоди цієї пам’ятної дати, 19 липня 2025 року, у день 80-х роковин його мученицької смерті, мною, єпископом Мукачівським і Карпатським Православної Церкви України, було звершено заупокійну літію за упокій душі Президента Карпатської України Августина Волошина у кафедральному храмі святого апостола українського Андрія Первозваного в місті Ужгороді.

Цим молитвенним вшануванням ми сповіщаємо живу пам’ять про його духовний подвиг, жертовне служіння українському народу, мучеництво за віру і державну незалежність України.

Це ім’я — Августин Волошин — назавжди вписане в історію українського народу як символ незламності національної гідності, соборної єдності та віри.

Він став прикладом святості у світській одежі, людиною, яка до кінця залишилася вірною Богові, своєму народові й великій ідеї незалежної Української Держави.

«Обновіть церковну й народну єдність…» — заповіт провідника

«Із гарячої любові до тебе, народе мій, бажаю, щоб ти чимскорше обновив свою церковну й народну єдність і щоб в будучності не дав себе розбивати чужими інтересами» —
писав Августин Волошин у духовному заповіті незадовго до смерті.

Ці слова звучать пророче й актуально нині, коли боротьба за українську свободу, духовну ідентичність та соборність знову триває не лише на фронтах війни, а й у душах кожного українця.

Духовне і національне становлення

Народжений 17 березня 1874 року в селі Келечин на Закарпатті, в часи окупації краю Австро-Угорською імперією, у родині українського за духом греко-католицького священника, Августин Волошин змалку виховувався в атмосфері глибокої духовності, національної самосвідомості та освітнього покликання. Навчався в Ужгородській гімназії, а згодом у Будапешті, де здобув ґрунтовну богословську, педагогічну й філологічну освіту, що поєднувала європейську академічну базу з українською ідентичністю.

Згодом Августин Волошин став греко-католицьким священником, професором, директором учительської семінарії, активним політичним, державним, громадським і культурно-просвітницьким діячем. Він очолював Педагогічне товариство, був головою крайової «Просвіти», засновником Християнсько-народної партії та депутатом парламенту Чехословаччини.

У роки жорсткої мадяризації залишався вірним українському слову і духові, видавав газету «Наука», редагував і укладав навчальні посібники, підручники, читанки, граматики, активно формуючи український національно-освітній простір у складних умовах чужинської окупаційної політики.

«Не нарікайте, що народ бідний, але робіть, щоби був культурний — і тоді буде матеріально щасливіший», — повчав Августин Волошин.

Президент незалежної Карпатської України

15 березня 1939 року, у найкритичніший момент для Закарпаття, Августин Волошин, який до того обіймав посаду прем’єр-міністра автономного уряду (26.10.1938 – 14.03.1939), а відтак був обраний Президентом Карпатської України (15.03.1939 – 26.11.1944), взяв участь у проголошенні державної незалежності Карпатської України.

Цього ж дня в місті Хусті відбулося історичне засідання Сойму Карпатської України, на якому було:

– ухвалено Конституційний Акт про державну незалежність;

– обрано Августина Волошина Президентом Карпатської України;

– сформовано уряд Карпатської України;

– проголошено українську мову державною;

– затверджено державні символи, зокрема:

1. Державний Прапор — синьо-жовтий національний стяг;

2. Державний Герб — Тризуб із хрестом на середньому зубці, як давній християнський знак княжої Русі-України;

3. Державний Гімн — пісня «Ще не вмерла Україна…».

Це був безпрецедентний акт політичної волі українців Закарпаття, здійснений мирним і демократичним шляхом, що засвідчив їхню духовну, національну та правову зрілість, а також готовність до повноцінного самостійного державного життя у складі єдиної української нації.

Попри військову агресію пронацистського окупаційного режиму Королівства Угорщини, масові репресії та вбивства українців, зраду союзників, відсутність зовнішньої підтримки і військову поразку, проголошення Карпатської України стало вершиною національного самовизначення західноукраїнських земель у ХХ столітті.

Президент Августин Волошин не зрікся свого народу та державної ідеї — однак в умовах жорстокої угорської окупації був змушений тимчасово емігрувати, прагнучи:

– захистити життя співвітчизників;

– зберегти дипломатичну тяглість українського державницького представництва;

– продовжити боротьбу за політичні, культурні й релігійні права українців Закарпаття;

– а також домагатися міжнародного визнання незалежності Карпатської України як майбутньої складової соборної, єдиної та незалежної Держави України.

Голгофа у Бутирках: смерть праведника

У травні 1945 року, вже після завершення Другої світової війни, Августина Волошина підступно заарештували московські комуністично-радянські спецслужби в Празі та таємно депортували до Москви. Без суду, без адвоката, без публічних обвинувачень — його було ув’язнено в Бутирській тюрмі, одній із найстрашніших катівень московського комуністично-радянського тоталітарного режиму.

Там, у камерах поруч із кримінальними злочинцями та політичними в’язнями, він молився, підтримував інших ув’язнених, ділився останньою пайкою з голодними, вчив молитв і закликав не втрачати віри в Бога, Україну й Правду.

Його останні дні були сповнені страждань — але й святості, духовної сили і мученицького свідчення.

19 липня 1945 року Августин Волошин відійшов у вічність — за всіма ознаками, був умисно умертвлений комуністично-радянськими каральними органами СРСР, ставши жертвою тоталітарної системи, яка послідовно знищувала українських провідників, інтелігенцію, духовенство, державницьку ідею, Церкву й саму українську націю.

Значення для сучасності

Сьогодні Августин Волошин — це не лише частина історії Закарпаття чи Карпатської України, а універсальна й велична політична і духовна постать для всієї української нації.

Він —

– приклад християнського державника, який поєднав віру, науку й політичну відповідальність;

– мученик за свій народ, якого вбили не за злочин, а за правду, вірність і любов до України;

– моральний взірець для сучасних політичних і духовних еліт, що не продався, не зрадив, не скорився злу.

Його ідеї про національну і духовну самобутність української нації, про незалежність і соборність Держави України, цілісність і свободу Української Церкви, про культуру як основу державності — потребують глибокого осмислення, вивчення й активного втілення в сучасному українському житті.

Пам’ятаємо. Молимося. Продовжуємо його справу

У 80-ті роковини мученицької смерті ми не лише згадуємо, але й беремо на себе відповідальність — зберігати, розвивати, захищати те, за що Августин Волошин поклав життя: українську ідентичність, свободу, духовну гідність і державність.

Вічна пам’ять і слава великому сину українського народу — Президентові Карпатської України, політику, державнику, пастирю, вчителю й мученику — Герою України Августину Волошину.

Його ім’я — серед найсвітліших імен української історії. Його подвиг — нетлінний. Його жертва — не забута. Його приклад — дороговказ поколінням.