✠ Віктор Бедь,
     єпископ Мукачівський і Карпатський,
     керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією
     Православної Церкви України

     м. Ужгород,
     26 квітня 2026 р.

     Возлюблені у Христі брати і сестри!

     Христос Воскрес!

     Сьогодні Свята Православна Церква вшановує святих Жінок-мироносиць — тих, хто першими прийшли до гробу Господнього, тих, хто не злякалися ні темряви ночі, ні страху смерті, ні жорстокості світу.

     Євангельська істина: шлях любові до Воскресіння

     Святе Євангеліє свідчить:

• «І дуже рано, першого дня тижня, приходять до гробу…» (Мк. 16:2)

     І чують благовіст ангела Божого, який змінив історію людства:

• «Його немає тут — Він воскрес!» (Лк. 24:6)

     Жінки-мироносиці не йшли за чудом.

     Вони йшли до мертвого Учителя — але зустріли Живого Бога.

     Це глибока духовна істина: той, хто йде до Бога з любов’ю — завжди зустрічає Життя, навіть посеред смерті.

     Мироносиці — апостоли серед страху

     Священне Передання називає їх «апостолами для апостолів».

     Бо саме вони:

• залишилися вірними до кінця земного служіння Господа нашого Ісуса Христа — до Його хресних страждань, розп’яття і погребіння на святій Голгофі;
• стояли біля Хреста розп’ятого Господа нашого Ісуса Христа на Голгофі;
• не втекли під час Його арешту, неправедного суду і розп’яття, не зрадили Його в час страху й переслідувань, не злякалися ні ворожості юдейських первосвященників і книжників, ні підступу фарисеїв, ні суду римського прокуратора Понтія Пілата, ні римських воїнів, ні самої смерті.

     І саме їм першими Господь відкрив найбільшу таємницю — Воскресіння.

     Світ думає, що сила — це влада.

     Євангеліє навчає: справжня сила — у вірності істині й правді Божій.

     Українські мироносиці сьогодення: жінки війни і любові

     Сьогодні Україна переживає свою Голгофу у російсько-українській війні (2014–2026).

     І серед цієї трагедії ми бачимо живе продовження подвигу мироносиць.

     Це:

• матері, які благословляють синів на захист Батьківщини;
• дружини, які чекають, моляться і тримають родину;
• волонтерки, які рятують фронт;
• медики, які витягують життя з межі смерті;
• і — що особливо сьогодні важливо — жінки-воїни.

     Українські жінки-воїни — новий вимір жертовності

     За сучасними даними, десятки тисяч жінок служать у Збройних Силах України та інших складових сил оборони України, і тисячі з них перебувають безпосередньо на передовій.

     Вони — снайпери, медики, командири, оператори дронів, артилеристи, воїни спеціальних підрозділів.

     І це не випадковість.

     Це — духовна міць і висота духу, благословенна Богом.

     Бо українська жінка сьогодні не лише дарує життя — вона його й захищає.

     Це глибоке втілення слів Христа:

• «Немає більшої любові над ту, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ів. 15:13).

     Матері і жінки — біля Хреста України

     Як колись мироносиці стояли біля Хреста Христа, так сьогодні українські жінки стоять біля Хреста України.

     І цей Хрест — реальний і освячений стражданням і жертвою: зруйновані міста, загиблі воїни, убиті мирні співвітчизники, вимушені переселенці, біль матерів, сльози дітей.

     Але саме тут народжується найвища правда: любов сильніша за смерть.

     Глибокий духовний сенс: перемога життя

     Мироносиці йшли до гробу — але стали свідками Воскресіння.

     Україна проходить через страждання і війну — але захищає, зберігає та примножує життя, даруючи його майбутнім поколінням.

     Бо:

• «Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені» (Мт. 5:4).

     І тому наш біль сьогодні — не кінець. Наш біль — це шлях через Хрест до Воскресіння і перемоги життя.

     Заклик до кожного

     Свято Жінок-мироносиць сьогодні ставить перед нами глибокі духовні питання:

     Чи маємо ми таку живу й непохитну віру, яка не згасає навіть у темряві страждань, випробувань і війни?

     Чи маємо ми таку вірність Богові, своїй українській нації та Державі Україні, яка не відступає ні перед страхом, ні перед тиском світу?

     Чи здатні ми не відступити від Божої правди та Його святої істини — у своєму житті, у своєму виборі, у служінні добру і справедливості?

     Бо мироносиці — це не лише історія.

     Це — живий приклад, духовний дороговказ і мірило справжнього християнського життя.

     Це — критерій християнина, його честі та вірності істині Божій.

     Возлюблені брати і сестри!

     Сьогодні ми вшановуємо:

• святих жінок-мироносиць євангельських,
• українських матерів,
• жінок-волонтерок,
• жінок-воїнів,
• усіх жінок, які несуть любов у світ, що страждає.

     Нехай Господь укріпить їх.

     Нехай Господь благословить Україну.

     Нехай Господь дарує перемогу правди і життя.

     І нехай у кожному серці звучить жива і непохитна віра.

     Христос Воскрес!

     Воістину Воскрес!