1 грудня – День пам’яті Євгена Сверстюка (13.12.1928 – 01.12.2014), українського патріота, політичного, громадського і релігійного діяча, мислителя, публіциста, правозахисника, колишнього політичного в’язня московських комуністично-радянських концтаборів Союзу РСР/КПРС, борця за незалежність України та автокефалію Української Церкви.

В часи третього відродження діяльності Української Автокефальної Православної Церкви (далі – УАПЦ), Євген Сверстюк, один із ініціаторів цього відродження, входив до складу Патріаршої Ради УАПЦ та був головним редактором друкованого органу УАПЦ – газети “Наша Віра Православ’я”.

У 1970 році, в одному із свої есе, Євген Сверстюк написав:

“Але минуле не зникає. Героїчно пролита кров не зникає. Вона трансформується в нову форму духовної енергії, породжує людину, яка має його виспівати. Минуле воскресає і розцвітає в генієв”.

Продовжуючи цю ж думку, у піднесенні величі людини та благословенної України, що звеличуються силою духовності, мислитель і борець Євген Сверстюк, також, писав:

“Під благодатним українським небом усе буйно росте. Особливо бур’ян, коли його не виполювати. І гори сміття, коли не прибирати.

Один в полі воїн – це перше гасло кожної людини, кожен має бути воїном і воювати там, де може бути успішним і не перекладати свою роботу на інших.

Тільки з доброти і любові щось росте. У гонитві за матеріальним люди ніколи не досягнуть згоди і не взнають власного покликання. Цей шлях плаский і нівечить особистість.

Суспільство без віри і любови втрачає здатність розрізняти добро і зло.

…починати треба з себе. “

Вічна пам’ять і блаженний спочинок безсмертній душі вічнопам’ятного Євгена Сверстюка.

Віктор БЕДЬ,
голова Всеукраїнського товариства борців за незалежність України
м. Ужгород,
01.12.2024 р.